Приємно і сумно. Пряма мова (жінка, працює з нашим психотерапевтом у стані гострого горя – втрати чоловіка): “Ви дуже потрібні. Якби чоловік був би живий, він би був дуже вдячний! Незвичні, незвичайні люди, я зайшла до кожного зі страхом, не зустрічала таких чуйних і добрих, вони все мені розповіли про мене, чуйність! Наскільки ця людина [кардіолог Аліна Топчій] була чуйна. Офтальмолог [Оксана Володимирівна] – наскільки я захоплювалася, у мене були сльози на очах, така куколка. Інна [Інна Купрій] – психолог – до мене підходила три дні підряд в коридорі, коли я сиділа і очей не піднімала, мені було погано, тільки на третій день на неї подивилася – хто зі мною говорить? Я їй сказала, що мені жити не хочеться, вона зі мною говорила, я не хотіла йти додому. Я вдячна усім! Людяність, людяність, людяність, копирсання в історіях хвороби, як вони хочуть допомогти, такі лікарі – як світ у віконечку, мене дуже підтримали! Я пройшла і Крим і Рим, а таких не зустрічала. Що там у вас? Чи така програма, чи нове покоління, чи така організація, я таких людей ще не зустрічала. До гінеколога [Антон Белінський], ніч боялася, не спала – готувалася, а все добре. Чи вас так обучають? Може ви спеціально підготовлені?”
Записала психотерапевт Юлія Давиденко-Ковальчук.
Nice and sad. Direct speech (a woman who works with our psychotherapist in a state of acute grief – the loss of a husband): “You are very needed. If the husband were alive, he would be very grateful! Unusual, unique people, I went to each one with fear, I have not met such sensitive and kind people, they told me everything about me, sensitivity! How sensitive this person [cardiologist Alina Topchii] was. Ophthalmologist [Oksana Volodymyrivna] – how much I admired, I had tears in my eyes, such a doll. Inna [Inna Kupriy] – psychologist – she came to me three days in a row in the corridor, when I sat and did not raise my eyes, I felt bad, only on the third day I looked at her – who is talking to me? I told her that I did not want to live, she talked to me, I didn’t want to go home. I am grateful to everyone! Humanity, humanity, humanity, digging in medical histories, how they want to help, such doctors – like the world in a small window, they supported me a lot! I went through the Crimea and Rome, and I have not met such people. What do you have there? Is it such a program or a new generation, or such an organization, I have never met such people. To the gynecologist [Anton Bielinskyi], I was afraid to go of the night, I did not sleep – I was getting ready, but everything is fine. Is this how you are trained? Maybe you are specially prepared?”
Recorded by psychotherapist Yulia Davydenko-Kovalchuk.
