Чим новий коронавірус відрізняється від вірусу SARS-CoV 2002 року?
Та чому відповідь на нього має бути іншою?
Той факт, що людство впоралося з епідемією атипової пневмонії, спричиненою коронавірусом SARS-CoV у 2002 році, безумовно додає оптимізму в нелегкому протистоянні з теперішнім коронавірусом. Однак слід мати на увазі, що коронавіруси, яких досить часто порівнюють ледве не як ідентичні, насправді багато в чому відрізняються один від одного. Їхні відмінності мають велике значення для розуміння, як суспільство може найкраще протистояти захворюваності.
Патогени SARS-CoV та SARS-CoV-2 мають кілька спільних ознак.
Обидва належать до одного сімейства коронавірусів (їхні геноми ідентичні на 79%). Обидва віруси з’явилися в Китаї пізньої осені, і їх помітили в місці, де дикі тварини та люди знаходились в безпосередній близькості: ринок морепродуктів у Гуандуні (SARS-CoV) та подібний ринок у Ухані (SARS-CoV-2).
І те, і інше спричиняло хвороби дихальних шляхів і могло бути летальним.
Їхня передаваність (мовою епідеміології – базове репродуктивне число R0) також була приблизно однаковою.
Але на цьому подібність двох вірусів закінчується.
Вірус, що стояв за атиповою пневмонією, мав якості, що ускладнювали його розповсюдження та дозволяли легше контролювати його поширення – на противагу новому коронавірусу, який охопив світ.
Збудник атипової пневмонії SARS-CoV-1 з’явився у 2002 році та поширився у 30 країнах. Протягом епідемії захворіли 8 422 людини, а померло – 916 людей.
Вірус SARS-CoV-2, який викликає COVID-19, з моменту своєї появи передався вже понад 18 мільйонам людей і вбив до цього часу понад 700 000.
Така істотна різниця в поширенні пов’язана з симптомами, інфекційними періодами та іншими особливостями вірусів. Розгляньмо ці особливості по черзі, оскільки вони пояснюють, чому SARS-CoV-2 настільки могутній, і як ми можемо найкраще боротися з ним.
Тож чому SARS-CoV-2 – далеко не такий самий, як SARS-CoV 2002 року?
Рівень летальності
Одним із способів кількісної оцінки летальності є рівень смертності, тобто ймовірність смерті людини, якщо вона звернеться до лікаря. Рівень летальності при атиповій пневмонії становив близько 11%. Натомість, рівень летальності при COVID-19 становить від 0,5 до 1,2%, що робить його в десять разів менш смертоносним, ніж атипова пневмонія.
Здавалося б, що це позитивний момент, однак, з іншого боку, низький рівень летальності ускладнює контроль над захворюваністю. Хоча вірус, що стоїть за COVID-19, є менш смертоносним, ніж той, що викликає атипову пневмонію, це не означає, що він менш небезпечний в цілому. Навпаки, він може зашкодити значно більшій кількості людей.
Різний перебіг
Друга відмінність полягає в тяжкості та різноманітності проявів. Covid-19 охоплює цілу низку симптомів (вражаючи не лише дихальну систему, а в деяких випадках і шлунково-кишковий тракт та нервову системи). Імовірно, що значна кількість людей, що захворіли, мають безсимптомний перебіг хвороби і продовжують вести звичний спосіб життя.
Оскільки для багатьох симптоми нагадують легку застуду, громадськість та предтавники політикуму схильні сприймати це менш серйозно.
Інкубаційний та латентний період
Період між зараженням вірусом і проявом симптомів називається «інкубаційним періодом». Для COVID-19 він лежить в межах від 2 до 14 днів для covid-19 (отже, рекомендований 14-денний карантинний період) і, як правило, становить 6-7 днів. Для атипової пневмонії інкубаційний період становить 2-7 днів, отже, карантинний період майже вдвічі менший за тривалістю.
Але вирішальною відмінністю між двома патогенами є латентний період. Це час між зараженням і можливістю розповсюдження хвороби на інших. Інкубаційний та латентний періоди не завжди однакові, відтак, з’ являється період невідповідності.
Коли інкубаційний період довший за латентний, людина не знає про свою хворобу без аналізу крові. Коли, навпаки, прихований період довший за інкубаційний, як при віспі, людина проявляє симптоми до або одночасно з зараженням: тоді хвороба добре помітна всім і це дозволяє вчасно вжити запобіжних заходів щодо поширення.
Оскільки інкубаційний період вірусу SARS-CoV-2, як правило, довший, ніж латентний, він є набагато більш небезпечним в плані поширення, ніж SARS-CoV.
Про що говорять нам відмінності між коронавірусом 2002 року та новим SARS-CoV-2?
- Більша кількість людей із тяжким перебігом хвороби означає, що служби охорони здоров’я повинні готуватися до довгострокової боротьби з хворобою.
- Поширеність легких грипоподібних симптомів означає, що уряд, засоби масової інформації, бізнес та громадськість повинні примножити свої зусилля щодо сприяння заходам безпеки, оскільки існує природна тенденція до самозаспокоєння.
- Низька дисперсія числа відтворення означає, що зосередження уваги лише на масових подіях навряд чи може бути ефективним для зупинки епідемії.
- Той факт, що заражені люди можуть передавати вірус до появи симптомів (період невідповідності), означає, що поширена добровільна самоізоляція та обов’язковий карантин мають сенс.
