Стерилізація — це усунення всіх мікроорганізмів, що викликають хвороби, включаючи спори бактерій.
Належна стерилізація медичних виробів багаторазового використання є обов’язковим елементом профілактики внутрішньолікарняних та хірургічних інфекцій, однак за умови, що метод стерилізації дібрано правильно, а її процес не порушено.
ГО “Інфекційний контроль в Україні” пропонує розглянути переваги та недоліки поширених методів стерилізації, згідно з керівництвом ВООЗ.
Парова стерилізація
Парову стерилізацію доцільно використовувати для критично важливих виробів та деяких напівкритичних виробів, які не пошкоджуються вологою чи теплом, тобто інструментів з нержавіючої сталі, посуду з нержавіючої сталі, таких як миски, чаші, лотки.
До переваг парової стерилізації можна віднести:
- невисоку ціну, швидкість проведення,
- ефективність з широким коефіцієнтом безпеки,
- здатність до проникнення у медичну упаковку та просвіти виробів,
- відсутність токсичності та низький вплив на навколишнє середовище,
- парові стерилізатори існують у різних розмірах для вирішення багатьох завдань,
- можливий легкий контроль та моніторинг циклів.
Серед недоліків слід виокремити те, що:
- парова стерилізація не підходить для безводних матеріалів (наприклад, олій, порошків), деревини, а також для матеріалів, чутливих до тепла та вологи,
- деякі настільні стерилізатори не мають циклу сушіння та/або принтерів (для фізичного контролю кожного циклу),
- такий вид стерилізаці може залишати інструменти вологими, що спричиняє їх іржавіння,
- безпечне використання парових стерилізаторів потребує чіткого розуміння їх вимог.
Стерилізація з парами перекису водню (плазмова стерилізація)
Використовується для критичних виробів та деяких напівкритичних виробів, які можуть пошкодитись вологою або теплом.
Серед переваг цього методу виділяють:
- вища швидкість стерилізації порівняно з етиленоксидом,
- деякі цикли швидші, ніж стерилізація парою (приблизно 28–75 хвилин),
- безпечність для навколишнього середовища (кінцеві продукти вода та кисень),
- сумісність з багатьма медичними виробами (наприклад чутливими до тепла та вологи), відсутність токсичних відходів, проста установка та експлуатація,
- ефективність проти широкого кола мікроорганізмів, відсутність поточної потреби у моніторингу з боку персоналу, відсутність потреби у аерації, відсутність залишків хімічних речовин.
До визнаних недоліків методу належать:
- несумісність з деякими виробами,
- неможливість стерилізувати матеріали, що поглинають перекис водню (наприклад, полотняна тканина, марля, целюлоза/папір, дерево),
- низька проникаюча здатність, обгортки та лотки мають бути валідовані для стерилізації перекисом водню (наприклад, поліпропіленові обгортки, мішки з Тівеку, герметизовані термозваркою),
- необхідність висушувати медичні вироби перед обробкою, целюлоза (папір),
- полотняна тканина та рідини не піддаються обробці цим методом,
- існують обмеження довжини просвітів медичних виробів, які можна ефективно стерилізувати,
- деякі моделі стерилізаторів потребують «підсилювачів» перекису водню для просвітів стерилізатора.
Стерилізація з етиленокисом
Використовується для критичних виробів та деяких напівкритичних виробів, які можуть пошкодитись вологою або теплом, наприклад електронного обладнання.
Цей метод стерилізації має низку переваг, таких як:
- відсутність здатності спричиняти корозію,
- гарно проникає у медичну упаковку та просвіти виробів,
- має певну здатність проникати у деякі синтетичні матеріали,
- має відмінну сумісність з матеріалами та ефективність проти різноманітних мікроорганізмів,
- використання однодозового картриджу і камери негативного тиску мінімізують потенціал витоку газу та впливу етиленоксиду,
- відносна простота експлуатації та моніторингу.
Серед істотних недоліків виділяють нижчезазначене:
- токсичність/канцерогенність для людей,
- подовження циклу через потребу в аерації, потреба у моніторингу робочих зон,
- потреба у контролі та моніторингу викидів у навколишнє середовище,
- легкозаймистість і вибухонебезпечність,
- здатність до надмірної реакції з іншими хімічними речовинами,
- вища ціна порівняно з паровим методом,
- несумісність з деякими матеріалами, наприклад, силіконом,
- потреба у пакувальних матеріалах, що пропускають етиленоксид.
Стерилізація сухим жаром
НЕ рекомендується ВООЗ через низку суттєвих недоліків:
- Подовження циклу через повільну теплопровідність (від 30 до 180 хвилин залежно від температури)
- Мінливість температури, особливо у духових шафах з гравітаційною конвекцією (від 141°С до 180°С)
- Тривалий час охолодження завантаження від завершення стерилізації до безпечного поводження
- Високі температури можуть пошкодити, тобто розплавити або спалити, деякі матеріали
- Обмеження типів матеріалів/виробів, що переносять стерилізацію сухим жаром
- Низька проникаюча здатність
- Здатність до руйнування термостійких предметів
- Неможливість застосування для стерилізації рідин
- Непридатність для наконечників бормашин
Ознайомлення з перевагами та недоліками різних методів стерилізації медичних виробів дозволить правильно обрати метод стерилізації відповідно до можливостей закладу охорони здоров’я та поставлених завдань. Враховуймо це!
Більше – читайте у керівництві ВООЗ щодо деконтамінації медичних виробів (англ.):
